«Під вагою великодніх наїдків та напитків гнуться столи, і все це не здіймається протягом цілого тижня», – так український святковий стіл 19 століття описував колись Олександр Терещенко. І це не дивно, адже наша нація любить свята та смачну їжу, а тому таке значуще свято як Великдень, ще й після довгого посту, без розкішного столу не обходиться й дотепер. І хоча ми звикли до традиції пасок і крашанок, обовʼязкових страв було значно більше.
Той же Терещенко описував розмаїття столу так: «В Україні святкують Великдень веселіше і заможніше, ніж на півночі. В кілька рядів ставлять на стіл паски, що пеклися на різних солодощах та пахучому корінні. Разом з паскою, в яку встромлена гілочка свяченої верби і воскова свічка, – тарелі яєць, пофарбовані на різні кольори: жовтий, синій, червоний; начинене порося з хріном у зубах, а по боках його – зелень і овочі; смажена гуска, гиндик, телятина, вуджена свиняча шинка, ковбаса, сало, шматок чорного хліба, солодкі пиріжки, сир, сметана, сіль, карафка з горілкою, настоянки та наливки…».
І хоча, вочевидь, громадський діяч описував традиції заможних родин, певні страви на Великдень зʼявлялися на столі в усіх. До таких відносилися паски, причому обовʼязковою була пшенична, а подекуди готували і «солодку сирну бабку», яйця, а також порося із хріном в роті, сало, часто також сир, ковбаса, обрядове печиво. Були й додаткові їстівні елементи великоднього кошика до свячення, але не всі вони стосувалися розговіння після посту, натомість ставали засобами народної медицини.
Була в цих стравах і певна послідовність, якої старалися дотримуватися за столом. Так, наприклад, Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» описує обряд розговіння на Слобожанщині: «Вся сім’я стає перед образами і молиться Богові. [… ] Господар ріже паску на шматки і запрошує всіх розговлятися. Спочатку їдять паску, яйця, шинку; потім доходить черга і до поросяти; звичайно, при цьому не забувають час від часу промочити горло горілкою чи якимось іншим питвом. Упиватися ж під час розговінь не можна». Пили українці до речі і пиво, і горілку, і різні домашні настоянки та наливки.
Паски і крашанки
Паска як обрядовий хліб сягає корінням іще в язичництво, котре в традиціях викорінити так і не вдалося. Те саме і з крашанками та іншими видами яєць, котрі давні словʼяни вважали символом життя. Ці дві страви займають особливе місце серед атрибутів Великодня та мають свої кулінарні традиції.
Паски готували на дуже здобному тісті, замішаному на великій кількості яєць, маслі, сметані, олії та цукру. Прикрашали паски по-різному: як короваї – тістом, цукровою поливою, фарбованим пшоном чи маком. Паски обовʼязково святили, а навіть крихти свячених не можна було викидати – лише віддати великій рогатій худобі. До речі, деякі наші рецепти пасок мають стару історію або ж автентичне прикрашання.
Крашанки й писанки в християнстві втратили свою язичницьку символіку, але лишилися частиною свята з естетичних міркувань. Кожен регіон України має свої кольори, орнаменти та традицій створення писанок, а експерименти з крашанками щороку й дотепер дивують українців.
Що приготувати на Великдень
Тож врешті ми приходимо до головного питання: що готувати? Радимо спробувати кілька різних рецептів паски: як мінімум один дріжджовий і один сирний. А краще поекспериментувати й приготувати паски за різними рецептами, щоб знайти свій улюблений. До них, звісно, приготуйте крашанки. Якщо маєте трішки часу та натхнення, зануртеся і в писанкарство, щоб плекати цю стародавню традицію. Майстеркласи та набори для писанкарства нескладно знайти в інтернеті.
Що стосується решти страв на Великдень, тут теж можна йти за традиціями: маєте порося – готуйте його, не маєте – купіть трішки свинини та приготуйте з неї шинку чи іншу улюблену страву. Домашня ковбаса – мастхев на святковому столі, адже один лише її аромат здатен створити святковий затишок. Поставте на стіл сало, а з ним овочі чи салати.
Якщо ви не вживаєте алкоголь, приготуйте собі компот, узвар чи легкий лимонад із сезонними фруктами. Якщо ж ви не маєте нічого проти алкоголю, до традиційного столу найкраще пасують наливки та настоянки.
