Всі ми розуміємо важливість харчування для здоров’я, загального стану, настрою та фізичної форми. Кожна сім’я має свої звички у харчуванні: улюблені страви та продукти, спосіб їх приготування та особливості самих прийомів їжі. Хтось щось обговорює під час сніданку, комусь важливо тримати телефон перед собою та передивлятися, що сталося у світі, дехто вмикає музику чи телевізор. Для когось прийом їжі – важливий ритуал, який має відбутися за гарно сервірованим столом, а хтось може перекусити й в дорозі. Хай там як, що б кожен із нас не любив – поведінка формує харчові звички дітей. Те, що роблять батьки – вони сприймають за норму.
Я помічаю, що багато хто має на меті нагодувати, у будь-який спосіб. Часто допомагає гаджет – дитина як робот відкриває рот, бо дивиться улюблений мультик, і готова на все, щоб його не забрали. Також бачу, як часто дітей хвалять за те, що все з’їли, чи не випускають із-за стола, поки тарілка не буде чистою. І мої спостереження підтверджує цікаве дослідження, в якому два вчених з Університету Х’юстона розробили рекомендації щодо поведінки за столом батьків та дітей, щоб зменшити стрес. Вони кажуть, що принцип “чистих тарілок”, або пропонування десерту тільки після того, як основна їжа буде з’їдена – можуть провокувати переїдання та неправильне ставлення до їжі все життя.
Зрозуміло, що здорова нація не можлива без правильного харчування. Я вже розповідав про принципи харчування дошкільнят, але важливий не тільки баланс корисних речовин в раціоні, а й обставини, за яких вживають ті чи інші корисні страви, настрій та, в цілому, атмосфера. Я захотів зануритися в цю тему, тому розпитав про психологічні аспекти прийомів їжі в сім’ї у експертки.
Юлія БабичАналітично та тілесно орієнтований психолог, інтегративний дитячий та сімейний психолог, артпрактик.
Харчова поведінка за столом батьків та вплив її на дітей
Харчування людини у дорослому віці, спосіб її взаємодії з їжею, вміння вчасно відчувати голод і момент насичення, здатність отримувати насолоду, правильне бачення образу самого себе та навіть самоцінність мають глибинний зв’язок із досвідом, отриманим у дитинстві під час прийомів їжі. Тут має вплив ставлення самих батьків до процесу приготування та споживання, їх власний досвід, погляди на культуру взаємодії за столом (настрій, емоційний стан, теми та розмови за столом).
Ще у минулому сторіччі психолог Джон Боулбі звернув увагу на те, що маленькій дитині для виживання необхідні не лише безпечне приміщення, їжа та медичний догляд, а й задоволення потреби у материнському теплі, турботливих дотиках, ніжному погляді дорослих, які за нею доглядають. Саме вони є передумовою гармонійного розвитку особистості та усіх систем організму дитини.
Найважливішими у сфері впливу харчування і взаємодії з батьками на формування особистості варто назвати три аспекти: присутність, контакт і атмосфера. До кожного з цих аспектів варто додати стан чуйності: чуйна присутність, чуйний контакт і атмосфера чуйності.
Присутність фізична та ментальна під час прийому їжі
Коли ми говоримо про присутність – це не тільки й не стільки про фізичне перебування батьків поруч з дитиною, це про якість перебування – увага, сконцентрована на дитині на 100 відсотків не лише ментально, а й емоційно. Це втрачається, коли батьки емоційно відсутні: читають новини, перебувають у вирі внутрішніх переживань чи фіксуються на міжособистісних конфліктах. Діти це відчувають. І не лише під час їжі, а й впродовж прогулянок чи навіть колискової. Коли батьки чутливі та зосереджені на дитині, у ті моменти, коли вони разом, то створюється важливий контакт з дитиною.
Загальна атмосфера за столом має значення
Атмосфера доброго ставлення, любові до дитини – через ніжний погляд та м’який, спокійний голос, розмови на цікаві теми створять безпечний простір, у якому дитині легше відчути їжу: її смак, процес споживання, момент насичення – зрозуміти, як тіло сигналізує, що йому досить. Якщо ж під час прийому їжі відбувається сварка чи дитина отримує зауваження та невдоволення нею, це пригнічує її та призводить до активації стресової реакції й тоді їжа не засвоюється. Дитина з часом припиняє довіряти собі, своєму тілу: їсть коли та скільки скажуть, або бунтує і відмовляється їсти корисне.
Є ризик, що на підсвідомому рівні формується асоціативний зв’язок «їжа-стрес» і надалі запускається механізм стресового переживання, який у дорослому віці може змушувати людину не відчувати голод, їсти похапцем і механічно, перебуваючи у стані емоційної замороженості, переїдати, попри істинні потреби.
Слова батьків за столом впливають на сприйняття дитиною себе
Важливо пам’ятати, що дитина має у своєму тілі постійно активний тілесний, емоційний, ментальний «сканер», з допомогою якого аналізує простір навколо себе, у взаємодії з батьками, в першу чергу. Дитина завжди відчуває, коли Важлива Велика Фігура, що дбає про неї, перебуває у недоброму гуморі… і навіть коли не дитина є причиною такого емоційного стану, у своєму сприйнятті вона схильна звинувачувати у цьому себе. А якщо в цей час батьки наголошують, що коли вона погано їсть, то нервує і засмучує маму чи тата, то у свідомості (підсвідомості) запакується велика капсула негативного досвіду від контакту з їжею, хибне сприйняття себе і свого тіла.
Дитинство і процеси навколо споживання їжі є фундаментальними для формування особистості людини та її сприйняття себе. Коли діти постійно “ковтають” невдоволені батьківські погляди, звинувачення та присоромлення під час їжі, вони ризикують засвоїти їх на глибинному рівні. І тоді може запуститись процес створення хибного Я. Через це дитина надалі вибудовує усе своє життя, не враховуючи свої істинні потреби, бажання та сенси, бо орієнтується на несправжній образ самої себе.
На поламаному фундаменті особистості дуже складно побудувати міцну будівлю життя.
Взагалі, якщо негатив за столом – звичне явище, то дитина перебуває у хронічному стресі. І ця ситуація насправді дуже непроста. Бо дуже часто батьки, намагаючись нагодувати дитину повноцінною і корисною їжею, роблять це з любові та турботи. Але тут варто усвідомити, що стресові переживання можуть звести усі зусилля нанівець.
Стрес має негативний, руйнівний вплив не тільки на емоційну сферу, а також погіршує фізичне здоров’я: ослаблює гормональну, імунну систему, що може призводити до різних психосоматичних захворювань або стати причиною розвитку розладів харчової поведінки у майбутньому.
Висновок
Контакт з їжею – це в певному сенсі матрична структура, яка буде розповсюджуватися на усі сфери життя і стосунків: на те, яким чином буде відбуватися контакт з інформацією (поглинання замежного чи неможливість проковтнути, перетравити, засвоїти), у чуттєвих відносинах, у коханні (чи можу я насправді відчути голод у стосунках, чи дійсно я хочу бути з цією людиною, чи я тільки заїдаю свої емоційні негаразди контактом з цією людиною), у самореалізації (неперебірливість у виборі місця роботи, нерозуміння справжніх потреб, робота, що не приносить задоволення) тощо.
Діти беруть приклад з батьків. Їх настрій, слова та в цілому поведінка за столом впливає на формування дитини як особистості. Тому, сідаючи за стіл, старайтеся не переносити свій власний стресовий стан на дітей, щоб вони не відчували себе ніби винними. Прибирайте гаджети та все, що може відвертати увагу від дітей та самого прийому їжі. Обговорюйте щось, але не намагайтеся всіма правдами й неправдами нагодувати дитину. Не хваліть постійно дітей, за те, що вони з’їли овочі чи залишили порожні тарілки, не обіцяйте щось особливо смачненьке за з’їдену тарілку каші з овочами та рибою. Постарайтеся не фіксувати увагу дитини на результат, бо їжа – це основа життя, природний процес, а не змагання, хто більше, краще та швидше. Просто їжте разом з любов’ю та в задоволення.
