Зв’язок поколінь і символ незламності. Кутя з пшениці від Євгена Клопотенка

Кутя – сакральна для українців страва. Вона супроводжувала нас крізь тисячоліття, була на святковому столі у найважчі часи, допомагала відчувати зв’язок поколінь і залишається з нами й зараз, як символ нескореності. Саме з Куті починається різдвяна трапеза, тож навіть якщо ви ніколи не готували її раніше, радимо спробувати бодай раз. До того ж кутя — це справді смачно, адже сухофрукти, горіхи, мак та мед є вдалим поєднанням не лише із символічної, але із кулінарної точки зору.

Кутя та українські традиції

Загалом кутю під час різдвяно-новорічних свят готували тричі, перший раз на Святвечір та Різдво, потім на Щедрий вечір та втретє — на Водохреще.

Багату кутю готували у переддень Різдва — на Святий вечір. Оскільки у цей час ще триває піст, то кутю готували пісну, тобто без додавання вершкового масла. Багатою ж називали, бо страви на Святвечір були хоч і пісними та все ж святковими, слід було подати цілих аж цілих 12 страв. Традиційно на Правобережжі її готували з пшениці, а на сході — з ячменю. Заправляли тертим маком, горіхами, медом та навіть узваром. Кутю ставили на почесне на стіл або на покуть, примостивши під скатертиною трохи сіна, щоб худобі в наступному році було що їсти. Часом миску з кутею накривали калачами, а поруч ставили обжинковий сніп — дідух — як символ багатого врожаю. Цікаво, що по завершенню вечері кутю не прибирали зі столу, а залишали на ніч, вірячи, що померлі предки прийдуть її скуштувати.

Щедру кутю готували на Старий Новий рік або Василя, який припадає на 1 січня за григоріанським та на 14 січня за юліанським календарем. У цей час піст вже був завершеним, тож можна було щедро додавати в страву вершкове масло.

Пісною або голодною кутею завершується цикл різдвяно-новорічних свят. Готували її на останню вечерю перед Водохрещем зазвичай з пшениці звареної на воді та меду. Святковий стіл мав складатися виключно з пісних страв та загалом був біднішим.

Що додати до куті з пшениці

Сухофрукти. Родзинки, журавлина, курага, вʼялені фініки чудово пасуватимуть куті. Ми радимо не обмежуватись традиційним набором і додати у різдвяну кутю щось новеньке, тому крім кураги, яка в сучасну кутю потрапляє досить часто, ми додамо ще лимонний сік, цедру та трішки кореню імбиру. Маленька порада: якщо курага тверда, а родзинки засухі, то залийте їх гарячою водою і залишіть на 5 хвилин під кришкою, щоб розм’якли. А якщо ні, то їх достатньо просто помити.

Горіхи. Окрім волоських горіхів можна використати лісові або навіть кеш’ю.

Мак. можна додавати у кутю ціленькими зернятками. Хоча наші предки, як правило, перетирали його у макітрі. Якщо у вас є бажання, зробіть це і ви. Розтирайте аж до появи макового «молочка». А волоські горіхи давайте просто поламаємо руками, як це робили наші прапрабабусі.

Узвар. У головну страву Різдва вливали узвар – традиційний напій з сушених яблук і груш. Якщо у вашому наборі буде копчена груша, ви отримаєте неймовірний автентичний смак. Тому щиро радимо.

Корисні поради з приготування куті з пшениці

Наше відкриття змінить ваше уявлення про приготування куті з пшениці: це зерно не потрібно замочувати на ніч! Зовсім! Його достатньо просто помити та поставити варитися на повільному вогні. І вже через 30-40 хвилин після закипання пшениця буде готова. Проте якщо ви хочете, щоб зернята добряче розварились, не були такими пружними, або навіть полускались, то варіть довше – годину чи півтори. Але, все одно, не замочуйте. А ще, на другий день кутя завжди смачніша.

Читайте також Солодкі стравиСвято наближається. Як приготувати різдвяну кутю з перловки ВипічкаНаша незламність та єдність. Різдвяна паляниця до святкового столу

Як приготувати кутю з пшениці