Українцями довго ширилася ідея того, що наша мова була визнана наймилозвучнішою на якомусь конкурсі краси мов у Парижі. І хоча цей багаторічний фейк не витримує жодного фактчекінгу, сумніватися в красі нашої мови не раджу – вона ж бо чудова! І справа тут не тільки у милозвучності, але й у кількості синонімів, пестливих слів, витончених прокльонів і величезної кількості влучних приказок, прислів’їв і афоризмів. Оцей от останній набір нашого фольклору викликає в мене шалений інтерес і захоплення, адже там стільки мудрості, гумору та концентрації культурного коду. А ще там багато їжі, адже в Україні є таки її певний культ.
Культ їжі в нас дещо інший, ніж у Франції чи Італії, однак він не слабший, про що, власне, свідчать не тільки щедрі традиції застіль, а й десятки, якщо не сотні, висловів із участю продуктів, страв, прийомів їжі та всього навколо всього цього. Я вирішив зібрати їх в одному місці, а в процесі помітив декілька речей. По-перше, є вислови, котрі звучать однаковісінько в усіх частинах України. По-друге, є унікальні регіональні вислови, котрих ви більше ніде не почуєте. По-третє, українці вміють добирати дуже влучні слова, але не гребують грубими слівцями – з перчиком. Ну і по-четверте, наша усна народна творчість прекрасна! І як аргумент пропоную вам мою добірку українських висловів про їжу і за її участі.
Всеукраїнські приказки про їжу
Чимало українських приказок просто визначають ієрархію страв у нашій культурі. Приміром, існує ціла низка висловів про те, що хліб – усьому голова, хоча часом на перше місце тут виходить борщ чи паляниця. Деякі сенси фраз цілком очевидні чи порівняльні, інші можна тлумачити на свій манір.
- Водою ситим не будеш.
- Вся сила в останній ложці – мотивування доїсти.
- З медом і чобіт добрий.
- Гаряче сирим не буває.
- Гаряче? Так дуй, дураче.
- Гірка, як редька.
- Голова не варить.
- Голод не тітка [, пиріжків не піднесе] – коли людина голодна, вона буде їсти що завгодно.
- На ситім тулубі голова стоїть прямо – у мене є два трактування: або сита людина думає краще, або у ситої людини осанка вирівнюється.
- Скоро їсть, скоро й робить.
- Хліб – усьому голова.
- Як не жерти – можна вмерти.
- Який за столом, такий і за роботою.
Всеукраїнські прислів’я, де фігурує їжа
Культ їжі зробив її також важливою частиною фразеологізмів і метафор, котрі по суті не стосуються страв і продуктів. Тут визначити значення буває досить складно, адже кожен може вкласти щось своє. Я вам пропоную свої інтерпретації.
- Годі з болота паску пекти – не старайтеся робити щось вартісне з недоречного/не вартісного.
- Дав Бог хліб, як зубів не стало – щось сталося невчасно.
- Дивиться як кіт на сметану – з бажанням/захватом.
- Дурний, як сало без хліба.
- Заварити кашу – затіяти щось велике і складне.
- Індик теж думав, та в суп попав – коли пробують виправдатися фразою “я просто думав”.
- І ріски в роті не було – дуже голодний/нічого не їв.
- Їсти не срати можна почекати – відповідь тому, у кого нетерплячка до їжі, або тому, хто невиправдано поспішає щось зробити.
- Їсти, як кіт – дуже мало їсти.
- Лаврового листу, собачого дристу, морської води і перднуть туди – фраза тому, хто багато просить, або опис недбалих дій чи поєднань.
- Ласий шматочок – щось бажане багатьма людьми.
- Легкого хліба захотів – коли хтось хоче отримати щось задарма, надто простим шляхом.
- Не вчи вченого їсти хліба печеного – коли хтось дає непрохані поради щодо компетенції іншої людини.
- Сита кішка сала не їсть – коли в людини є багато чогось, вона не просить/потребує ще.
- Ситий по горло – коли набридла якась поведінка/ситуація.
- Так хоче робити, як голодний срати – коли немає бажання чи сил.
- Тобі там медом намазано? – коли людина чогось/когось дуже прагне, постійно проводить десь/з кимось час.
- Третя вода на киселі – про далеких родичів.
- Фігу тобі з маком та ще й з пастернаком – фраза, щоб відмовити комусь у чомусь.
- Хлібом не годуй, дай [щось зробити] – про улюблену діяльність людини.
- Хто як працює, так і їсть – працював нестаранно, то й апетиту не нагуляв.
- Що їв що радіо слухав – не наївся, не задовольнився
- Яка пшениця, така й паляниця – коли результат відповідає затраченим ресурсам зусиллям.
- Як з голодного краю – дуже голодний.
- Як мед, так і ложкою – коли починають зловживати чимось хорошим/приємним.
- Як не з’їм, то понадкушую – робити все, щоб нікому більше нічого не дісталося.
- Як не наївсь, то не налижешся – не варто намагатися зробити щось швидко, коли не встиг зробити вчасно.
Регіональні приказки та фразеологізми:
Тут усе дуже цікаво, часто більш пікантно і значно складніше в трактуваннях. Тому я за ці значення фраз братися не буду, щоб у мене не летіли регіональні тапки за неправильні інтерпретації. Просто читайте та насолоджуйтеся.
- Недосол на столі, а пересол на голові (Вінницька область).
- Переціджує, як гуска (Вінницька область).
- Не з’їсть свиня калача, поки його не викача (Дніпропетровська область).
- Пообідали і хліб жуємо (Дніпропетровська область).
- Як свячена паска (Дніпропетровська область).
- Серединка повна – краєшки грають (Дніпропетровська область).
- Срала, мазала, в піч лазила (Донецька область).
- Суп помий ноги-пополощи голову (Донецька область).
- Як не доїж, то женіх рудий буде (Донецька область).
- А губу тобі варенням не намазати? (Донецька область).
- Їж тоді каменя синього і гімна гусиного (Донецька область).
- Гарячий, як циганський борщ (Житомирська область).
- Гівно – не сало, в воду і одстало (Житомирська область).
- Два городи обробила – одна диня уродила (Житомирська область).
- З’їж три і носа втри (Житомирська область).
- Як не зваляю, то не з’їм (Житомирська область).
- Сім год мак не родив – і голоду не було (Запорізька область).
- Бідному чорт і в юшку сцить, а багатому в кашу сере (Запорізька область).
- Не поїв, а обляпався (Запорізька область).
- Видно, що кума хліб пекла, і ворота в тісті (Київська область).
- Висока як тополя, а дурна як бараболя (Київська область).
- Наварила їсти Луця, шо не буде їсти й цуця (Київська область).
- Не [борщ/суп/каша/харч, який треба похвалити], а тринадцять медів (Київська область).
- Щі – хоч у жопі полощи (Луганська область).
- Хто довго жує, той довго жиє (Львівська область).
- Хто знає біду, той ковбасу без хліба їсть (Львівська область)
- Їсть, як не своїм писком – без апетиту (Львівська область).
- Так боїться, що на холодну воду дує (Рівненька область).
- Спасибі тому хто поїв, приготовить кожний зможе (Сумська область).
- Що їв, що так сидів (Сумська область).
- Це не той, щоб сіять і косить, а щоб випить і закусить (Полтавська область).
- Наївся, як дурний мила (Полтавська область).
- Не передай куті меду (Полтавська область).
- Спасибі Богу і мені, а хто готував – тому ні (Полтавська область).
- Може тобі печеного леду і пуканих сливочок (Тернопільська область).
- Хто спить, той їсти не хоче (Тернопільська область).
- Вари срако борщ [, а я піду на солдатів дивитися] (Чернівецька область).
- Гарна птиця ковбаса (Чернігівська область).
- Хто їсть м’ясо без хліба, то біду знає (Хмельницька область).
Вислови про галушки
Окремо також хочеться виділити кілька полтавських висловів про галушки:
- Галушка та лемішка, а хлібу перемішка.
- Чотири горшки та все галушки – усе однакове.
- 3 попелу галушки не вдаються до юшки – коли щось не вийшло через погані умови/обставини/матеріали.
- Як галушки з попелу – несмачне/негарне.
Закарпатські вислови
А також я відокремив закарпатські вислови, деякі з яких потребують перекладу:
- Пий бровзу / їж грани – різка фраза, коли хтось відмовляється їсти чи загалом від чогось, що пропонують.
- Їв би сь, коли як буду – ввічлива фраза, коли хтось відмовляється їсти чи загалом від чогось, що пропонують.
- То тобі не фанки їсти – щось не дуже приємне.
- Кулеші (або бриндзі) мало їв – слабкий, безсилий.
- Як кулеша – не міцний, надто м’який у буквальному чи переносному значенні.
- Хлібом би мачав – так смачно, що хочеться з’їсти до останньої крихти.
Усі ці вислови я зібрав у Twitter, де мені накидали більше 1500 коментарів із регіональним фольклором. Певен, це лише невеликий відсоток прислів’їв, фразеологізмів і їх варіацій про їжу, котрі створили і продовжують генерувати українці. Адже навіть зараз та ж паляниця у парі з полуницею отримали новий сплеск фольклорної популярності. Тому цей список я не хочу називати завершеним, натомість збираюся його періодично поповнювати. А вам раджу озброїтися кількома фразочками, щоб не втрачати це культурне надбання та тішити себе й близьких часто кумедною українською мудрістю.
