Нам часто хочеться що було, «як десь». Здається, що там усе значно краще. А потім починаєш досліджувати, переживаєш певний досвід і розумієш, що воно насправді не все так казково. От, приміром, практично всі жінки, котрі з початку повномасштабного вторгнення виїхали за кордон, зіткнулися з чималою кількістю аспектів, в яких Україна впевнено перемагає європейських колег.
Мене ж у цьому світовому досвіді українців зацікавило шкільне харчування. Ми тут його трансформуємо, реформуємо, а яка ситуація з ним у інших країнах? Я запитав у підписниць Facebook, і вони поділилися історіями з усього світу: від Барбадоса і США до Румунії та Польщі. Наші люди, наші діти всюди: вчаться і щодня щось їдять. Спойлери: не всім і всюди смачно, а в багатьох країнах поняття «шкільне харчування» взагалі не існує. Тож я узагальнив усі ці відповіді, котрих назбиралося майже 30 сторінок, і тепер ділюся з вами головними висновками. Але спершу лишу невеликий дисклеймер: усі ці історії – з персонального досвіду окремих людей, тож вони можуть не співпадати з вашим.
Дошкільне та шкільне харчування в Європі
Почнімо з Європи, такої, насправді, контрастної та індивідуальної в своєму ставленні до харчування. Деякі країни, як от Франція та Італія, щедро годують дітей, якщо не збалансованою, то принаймні різноманітною та смачною їжею. А є Нідерланди, Греція та Болгарія, де в школах узагалі дітей не годують. Хочете, трохи детальніше?
Отож, як і будь-де, є приватні та державні школи та садочки. У приватних усе дуже по-різному, у більшості – добре рівно настільки, наскільки домовилися батьки. У державних же, як і в нас, усе дуже залежить від загальних норм/рекомендацій/законів/правил. Десь ситуація однакова по всій країні, десь, приміром у Німеччині, усе залежить від кожної землі.
Найкраще шкільне харчування за версією українок
За відгуками українок найкращими у питаннях шкільного харчування можна вважати Швецію, Британію, Іспанію та Італію.
У Швеції харчування у школах та садочках безкоштовне, завжди є опції для вегетаріанців. Сам тип харчування буфетний, ми б його назвали шведським столом, але в самій Швеції такої назви немає. При цьому харчування дуже різноманітне, а розмір і склад порцій – на розсуд дитини.
В Англії ситуація подібна: харчування дуже розмаїте та збалансоване. Вранці – легкі страви та снеки, в обід – повноцінні з м’ясом, рибою чи овочами. Тут також дуже популярна діджиталізація в сфері шкільного харчування. У багатьох школах меню можна обрати в спеціальних застосунках чи на сайті школи з 3-5 опцій.
Іспанське харчування в школах і садочках відрізняється від багатьох країн, власне, кухнею. Це фактично середземноморська дієта, котра є однією з найкорисніших, і майже все – сезонні місцеві продукти.
В Італії історія подібна: дуже сезонно та італійсько – без пасти й піци ніяк. У багатьох школах меню на сезон затверджують батьки, якщо щось дітям у процесі не сподобається, меню можуть змінити. Дуже крута гнучкість в італійців.
Хороше харчування у школах
Судячи з того, що розповідають дописувачки, дуже непогане харчування з повноцінними обідами у Словаччині, Фінляндії, Естонії, Польщі та Франції. Французи годують щедро, але, кажуть, недокладають солі та спецій. У Словаччині смачно, але часто борошняно, що, однак, продиктовано специфікою кухні. У Польщі в меню часто якісь канапки, хоча загалом харчування подібне до нашого з поправкою на польську традиційну кухню. У Фінляндії та Естонії харчування загалом досить здорове, завжди є овочі, а борошна та шкідливих продуктів небагато.
В Угорщині, Словенії, Чехії та Румунії годують загалом смачно та повноцінно. Проблема може полягати лиш у тому, що не всім українським дітям подобається специфіка кухні певної країни, а харчування в навчальних закладах там традиційне. Мами, що живуть у Чехії також відмічають, що у меню дуже багато борошняних виробів.
У Німеччині якість і кількість харчування залежить від конкретної землі. У деяких містах шкільного харчування фактично немає – лиш якісь перекуси та надія на ланч-бокси з дому. В інших же містах харчування платне, але кількаразове та різноманітне.
Кейтерінг та інші особливості
У багатьох країнах досить популярний кейтерінг, котрий щодня привозить їжу кожному порційно. Такі теми, зокрема, поширені в Ірландії, Данії, де харчування або таке, або його немає, в деяких регіонах Італії, зокрема Сардинії.
Класна особливість європейського харчування полягає в тому, що дітей не змушують їсти, заохочують відчувати потреби свого організму, самим приймати рішення про склад і кількість порції чи її добавки. Це дозволяє побудувати максимально здорові стосунки з їжею, де не треба їсти через силу, або просити щось у когось, бо власної порції не вистачило.
Дошкільне та шкільне харчування у США
З Америки хороших відгуків я не отримав: фрі, бургери, піци, начоси і подібне – щоденна практика в школах. Поруч із цією досить класичною американською історією існують і овочеві та фруктові нарізки, однак діти їх їдять не завжди та й не дуже вони пасують до решти страв у меню більшості шкіл і садочків. Тому в Америці такі популярні ланчбокси з домашньою їжею. Серед українців ця тема особливо актуальна – нагетси та бургери у постійному доступі швидко набридають навіть дітям.
Дошкільне та шкільне харчування в решті світу
У Канаді харчування майже в усіх школах і садочках немає, усе тримається на батьках і тому, що вони покладуть у ланчбокси. У переважній більшості шкіл і садочків Ізраїлю ситуація така сама. Є однак і винятки, але поодинокі. А ще там є правило: якщо в якоїсь дитини в класі є алергія на якийсь продукт, нікому не можна приносити його з собою. В ОАЕ дітям у навчальні заклади теж потрібно ходити в школу зі своїм, там навіть кухонь і буфетів немає.
Краща ситуація на Барбадосі: основний прийом їжі краще брати з собою з дому, але в школі можна купити снеки, макарони чи рис, бутерброди та фрукти.
А от у Японії харчування класне: там сезонні овочі та фрукти, чимало риби, якийсь вид м’яса, йогурти для отримання корисних бактерій, рис щодня і навіть ячмінний чай.
Знаєте який коментар лишили приблизно під половиною цих історій, яких, до речі, було в районі 200? Про те, що в Україні було смачніше, про те, що без українських котлеток бургери не милі, а в деяких країнах катастрофічно не вистачає нашої реформи. Що ж, сподіваюся, наше нове шкільне харчування почне цінуватися трохи більше, а згодом деякі школи та садки Європи також візьмуть його собі за приклад. Ну а тим дивовижним мамам, котрі щодня складають дітям ланчбокси, бажаю натхнення, котре можна поповнити на сайті у будь-якому розділі рецептів. Цьом!
