Їжа – це не просто про харчові продукти, страви та рецепти. Вона ще й про безпеку, підтримку, стосунки та навіть психотерапію, тобто про саме життя. Але буває так, що ми втрачаємо зв’язок з собою, світом та їжею. І тоді вона сприймається по-іншому, інколи стає, по суті, ворогом. У такому випадку ми говоримо про розлади харчової поведінки (РХП).
Ми писали про те, які бувають розлади харчової поведінки та в чому їх небезпека, а зараз поговоримо про загальні симптоми РХП та підкажемо, що робити, якщо ви побачили їх у себе чи у близької людини.
У цьому нам допоможе психотерапевтка когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) Ірина Шабаєва.
Ірина ШабаєваПсихотерапевтка когнітивно-поведінкової терапії
Як визначити розлад харчової поведінки
Допоможе у цьому аналіз такого комплексу змін у поведінці та настрої:
- Фокусування на їжі, чи, навпаки, повне збайдужіння до неї.
- Зміна ваги за короткий час, як в плюс, так і в мінус.
- Зміни настрою. Пригнічений стан, який несподівано змінюється піднесеним впродовж одного дня, без видимих причин, при чому такі емоційні коливання трапляються по декілька разів на добу; тривалий пригнічений стан – коли людина нічого не хоче, нікуди не ходить, пропускає важливі події (контрольну в школі чи день народження близької людини, робочу зустріч чи омріяну поїздку); роздратування через дрібниці, які раніше не викликали такої реакції. І взагалі, такий стан донині не був характерним для людини.
- Тотальне уникнення спільних прийомів їжі, бажання харчуватися наодинці, або постійні запевнення, що вже поїла/поїв.
- Відвідування туалету чи ванни одразу після кожного прийому їжі.
- Пошуки альтернативних стилів харчування, обґрунтування їх, палке обговорення та захист цих ідей. Інколи це відбувається досить агресивно та наполегливо. А з часом, у разі, якщо людина не відчуває підтримки тих чи інших своїх переконань, вона може замкнутися і взагалі уникати теми їжі.
Людина з РХП сприймає їжу як ворога, або щось неприємне, як у випадку з анорексією чи булімією. Вона може соромитись своєї поведінки, як при компульсивному переїданні, чи, навпаки, бути впевненою, що тільки вона знає, як харчуватися правильно, як при орторексії (нав’язливому споживанні лише «корисної», «натуральної» їжі).
Все це відображається на поведінці й може бути зчитано близькими та самою людино як симптоми РХП.
Зауважимо, що наявність лише однієї ознаки не свідчить про РХП, потрібно, щоб було декілька і вони проявлялися тривалий час, принаймні 3 місяці.
Як реагувати, якщо ви запідозрили РХП у близьких?
Люди з харчовими розладами, особливо на ранніх стадіях порушення, можуть вважати, що діють правильно і досягають потрібної мети. Скажімо, можуть «заспокоїти нерви» при розладі компульсивного переїдання, або позбавляються «проблемних місць» на тілі чи зайвих кілограмів, що заважають бути щасливими. Тому починати треба з розмови – створити коло щирого відкритого спілкування. Не засуджувати, не читати нотацій і не сварити. Говорити з відкритим серцем, озвучити свої тривоги за допомогою «Я – послання», коли ми говоримо про власні почуття, що пов’язані з проблемою. Наприклад, «Мене тривожить, що…», «Я хвилююсь, коли…». Висловити співчуття щодо цієї складності, якщо людина вже розуміє, що має проблеми.
Потім спробуйте дізнатись:
- як довго це триває;
- як людина сприймає свою харчову поведінку — як вдалий інструмент для контролю свого тіла та хороший спосіб стати «кращою», чи як проблемну звичку, що заважає повноцінно жити;
- що вже було зроблено, аби позбавитись проблемної поведінки.
Такі питання здатні допомогти людині побачити свою проблему в реальному вимірі й масштабі. Саме через проговорення вголос тривалості, наслідків і того, як поглиблюється/розростається ця проблема. Тут важливо підкреслити, що ви готові допомагати, підтримувати, бути поряд.
Далі треба знайти спеціаліста, який допоможе скласти маршрут до одужання.
У лікуванні багатьох розладів харчової поведінки велике значення має залученість близьких. Бо РХП змінює образ людини у власних очах та призводить до проблем з самоконтролем. І тоді рідні стають «поглядом» зі сторони та, певним чином, контролем. Але щоб вони могли це робити правильно та не нашкодити, потрібен фахівець з РХП, який надасть алгоритм дій не лише людині з порушенням харчової поведінки, а й тим, хто поряд.
Як розпізнати симптом розладів харчової поведінки у себе?
Тут потрібен певний рівень усвідомлення та розуміння, що щось таки негаразд. Навіть коли дзеркало каже, що все «добре» (деформація сприйняття образу свого тіла – часта ознака РХП), то про проблеми можуть говорити фізичні хвороби, внутрішні переживання та страждання, неуспіхи в навчанні чи на роботі. А ще реакції оточення: «Боже, як ти схудла!» чи «Ти що хворієш? Погано виглядаєш». І все це має стати причинами чесно відповісти собі на наступні запитання:
- як давно я почав/ла використовувати цю харчову поведінку?
- чи я бачу, як збільшується частота цієї поведінки?
- як змінився емоційний стан: з’явилося роздратування, відчуття пригніченості, знесилення? Ці стани почастішали або стали хронічними?
- чи маю я складнощі зі сном – надмірна сонливість, безсоння, пробудження посеред ночі?
- чи змінилась моя поведінка – небажання бачитись з рідними / друзями, уникнення ситуацій, де треба приймати їжу на людях, бажання сховати своє тіло за одягом більшого розміру, прагнення бути на самоті?
- як часто я думаю про харчування – їсти чи ні, скільки та що, при комусь, чи на самоті? Чи часто я порівнюю та аналізую, скільки хто їсть, підраховую кількість з’їденого? Чи не домінує тема харчування над усіма іншими у моєму житті тощо?
«У мене, мабуть, РХП. Що робити?»
Обов’язково звернутись по допомогу. Ви не повинні бути з проблемою на самоті! Потрібна підтримка людини, яка розумітиме вас, не засуджуватиме, але і буде твердою в тому, щоб не дати вам зійти зі шляху до видужання.
Це може бути й близька людина, і фахівець, але ліпше – обидва. Бо і для вас, і для рідних, як мінімум, на початку терапії потрібна допомога психотерапевта, який пояснить, яка специфіка у вашого харчового розладу, підкаже, до яких ще спеціалістів звернутися (в залежності від наявних супутніх захворювань), опише алгоритм дій як для людини з РХП, так і для тих, хто супроводжуватиме її лікування.
Наука давно вже досліджує найкращі шляхи до подолання РХП, тож навіщо винаходити колесо, натикаючись на помилки, якщо можна отримати допомогу фахівця, скоротивши шлях до одужання та оминути помилкових стратегій.
Бережіть себе і звертайтеся за допомогою вчасно.
Відмова від відповідальності. Ця стаття має ознайомлювальний характер. Перш ніж вживати той чи інший продукт, проконсультуйтеся зі своїм сімейним лікарем або дієтологом.
