Італійці знамениті тим, що вони вміють говорити про їжу, сваритися через їжу, кохати та брататися через їжу – і це прекрасно. Це вміння вони мають не тому, точніше, не тільки тому, що схиблені на їжі. А тому, що чимало про кулінарію знають. У нас цієї гастро-освіченості не вистачає, тому я виправляю цю ситуацію на дуже різних рівнях. Один із них, отакі от доступні пояснення про те, що таке кежуал фуд, що таке файн-дайнінг, чому ми ходимо в ті заклади, в які ми ходимо, і за якими ресторанами майбутнє.
Що таке casual dining і fast casual
Тут насправді все гранично просто: кежуал їжа, така сама, як кежуал мистецтво, кіно та одяг. Є фільми артхаусні – це файн-дайнінг, є «Трансформери» – це фаст-фуд, а є «Друзі» – це кежуал фуд. От «Друзі» вони водночас і для всіх, але й зняті класно та якісно. Так і кежуал фуд – усім смачно і зрозуміло.
Отож casual dining чи кежуал фуд – це ресторани, де подають страви за помірними цінами в невимушеній атмосфері. За винятком ресторанів зі шведським столом, casual dining зазвичай пропонують обслуговування столиків офіціантами, мають повноцінну кухню, окремий бар і алкогольне меню з винною картою. Страви в таких закладах зазвичай знайомі й не надто вичурні, адже вони повинні бути прийнятними для щоденного куштування.
Ці ресторани – середній великий пласт між фаст-фудом та файн-дайнінгом. А ще вони часто бувають мережевими. В Україні переважна більшість закладів саме про кежуал: ви тут можете снідати, обідати й вечеряти, при цьому не перезбуджуючись від нових гастро-емоцій.
Наприклад, моє львівське бістро «Інші» – класичний кежуал заклад. Ви можете там поїсти тричі за один день: страви там зрозумілі, прості, але смачні. І якщо «100 років тому вперед» – це хоч і для широкої публіки, але новий гастрономічний досвід, котрий не варто отримувати щодня, «Інші» – ідеальна історія для постійних відвідувачів.
Fast casual, у свою чергу, – це проміжна ланка між фастфудом і кежуалом. Тут немає повного обслуговування й окремого бару, однак їжа тут якісніша, ніж у фастфуді, має меше напівфабрикатів. Концепція виникла в США на початку 1990-х років, однак стала особливо популярною у 2010х. Цільова категорія цих закладів – молодь 18-30 років.
Casual dining в Україні
У нас дуже мало файн-дайнінгу, натомість пласт кежуалу не тільки великий, але й нетипово для Європи й Америки якісний. Справа в тім, що наші люди дуже вимогливі до їжі. Це тягнеться іще з 90х, коли було багато кримінальних тем і кухарі боялися подавати щось несмачне. А ще через незаможність населення в ресторани люди ходили тільки на особливі оказії – день народження там, чи інше свято, у кращому разі раз на місяць, а то й раз на сезон. І коли вони так довго чекали цього виходу в ресторан, досвід хотілося мати максимально крутий. Тому й вимоги до страв і обслуговування навіть кежуальних закладів були високі. Зараз люди вже можуть ходити в ресторани пару разів на тиждень, тому, коли щось іде не так, псується один день, а не цілий місяць чи півроку. Однак оті старі стандарти збереглися. І хоча бекграунд такий собі, результат крутий – люди видресирували ресторани на крутий сервіс.
Майбутнє кежуал фуду й ієрархія закладів
В Україні кежуал фуд уже основна тема, однак і в світі він стає найбільшим і найпопулярнішим. Навіть файн-дайнінг буде рухатися в бік кежуалу, щоб пропонувати крутий гастрономічний досвід ширшій публіці. Файн-дайнінг для обраних потрохи відживає своє, тому кежуал проникне й у високу кухню.
Також зараз частою темою стали заклади з шаурмою чи тими ж чебуреками: спроба зробити фаст-фуд більш кежуальним. Це теж кльова тенденція, котра у нас набирає обертів.
Окрім того, більшість людей, котрі зараз борються за нашу перемогу – це середній клас, котрий якраз і є основним клієнтом кежуал-закладів. Тому цей сегмент розвивається вже і буде розвиватися після перемоги. Українці повільно, але впевнено рухаються до нормалізації харчування в ресторанах на щоденній основі.
